Активізація українських організацій в кінці 19 ст
У 90-і роки Громадське рух продовжило свій розвиток. Організовується “братство тарасівців”, що оформилася на могилі Шевченка в Каневі та ставившее завдання реалізувати основні ідеї поета. Основний успіх тарасівці мали в Харкові, де більше 20 людей об’єдналися в “Харківську громаду”. Вони займалися організаціями лекцій, таємними зборами, створили бібліотеку з нелегальних видань, підтримували зв’язки з Полтавою, Черніговом, Києвом, Александрією, Херсоном і Одесою. Основний документ, підготовлений цією групою – “Кредо віри молодих українців”. Вони заявили незгоду з українофілами через їх зв’язки з російською культурою і спробами стати космополітами. Тарасівці виступали за демонстративну українізацію: говорити тільки по-українськи, домагатися введення цієї мови в школах, виховувати дітей в українському дусі і т. Д. Вони ставили завдання звільнити всі народи від деспотизму і централізму. У 1893 р пройшли масові арешти тарасівців, і вони припинили своє існування.
Тим не менш, тарасівці стимулювали розвиток студентських рухів. Організовується харківська студентська громада (100 ч.), Полтавська семінарська громада та ін. Всього в Україні налічувалося близько 20 громад. Основна ідея – принципи незалежності України, її федералізму чи автономізму в складі Російської імперії. Громади організовували різноманітні вечори, спектаклі, лекції, зустрічі. У 1898 р громади провели нелегальне зібрання, присвячене пам’яті Тараса Шевченка, в якому брали участь представники польського, грузинського та вірменського земляцтв. На зборах читали твори поета, співали пісні на його слова, а також заборонений гімн “Ще не вмерла Україна”.
У 1898 р пройшов нелегальний з’їзд представників усіх студентських громад. Прийняте рішення закликало студентів домагатися свободи слова, друку, зборів, культури, освіти, літератури, української мови. У Києві зусиллями громад було створено видавництво “Вік” і відкритий книжковий магазин. На з’їзді 1899 було прийнято рішення, що основною причиною важкого соціально-політичного і культурного становища українського народи є абсолютизм. Звідси робився висновок про необхідність його знищення в інтересах українського народу.
У 1900 р в Харкові студенти створили Революційну українську партію, яка виступала за національні права, політичну самостійність України і соціальну революцію. Відділення партії були в Києві, Харкові, Полтаві, Лубнах, Прилуках, Катеринославі. Основними членами партії були студенти гімназій і університетів. Незабаром політичні дебати призвели до розколу партії. Більшість на чолі з письменником В. Винниченка та журналістом С. Петлюрою виступали за національну партію, до якої входили б тільки українці, і яка об’єднувала б націоналізм і марксизм. У 1905 р ними була створена Українська соціал-демократична робітнича партія.
Велике значення для розвитку української національної ідеї мала діяльність земств. Земства сприяли введенню прогресивних законодавчих актів. Будували приміщення шкіл, створювали поштовий зв’язок, проводили наукові статистичні дослідження. Займалися земства і невирішеною урядом діяльністю: формуванням шкільних програм, організацією курсів вчителів, піднімали питання важкого становища селян. У 1878 відбулося нелегальні збори земських лібералів у Ніжині, в своїй резолюції підкреслило необхідність зміни внутрішнього устрою Російської імперії і введення конституції.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)