Акціонерне підприємство
Сучасне велике підприємство – це насамперед акціонерна фірма, корпорація (від фр. Action – акція). Акція – це цінний папір, що закріплює права її власника (акціонера) на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації.
Акція засвідчує вкладення капіталу (фінансових і майнових засобів) в акціонерне товариство, робить її утримувача власником частини вартості майна акціонерного товариства, співвласником останнього і гарантує її власнику (утримувачу) отримання частини прибутку у вигляді дивіденду.
Розрізняють прості та привілейовані акції. Власник простої акції має право брати участь в управлінні акціонерним товариством, голосуючи на щорічних зборах акціонерів, яке визначає політику фірми, призначає керуючих, встановлює величину виплачуваних дивідендів. Тримач привілейованої акції в управлінні фірмою не бере участь, але може отримувати по своїй акції фіксований дивіденд.
Коли справи у фірми йдуть добре, то розмір дивіденду по простій акції може перевищити дохід по привілейованої акції. У разі якщо фірма несе збитки або загальні збори акціонерів вирішує вкласти весь отриманий прибуток у розширення виробництва, дивіденд може зовсім не виплачуватися за результатами минулого фінансового року.
Граничний розмір доходу власника акцій не встановлений. Він залежить від кількості акцій власника і кінцевих результатів комерційної діяльності акціонерного товариства. Ці доходи оподатковуються прибутковим податком тих же розмірах, що і заробітна плата.
Акціонерні товариства – це найбільш поширена форма сучасних великих фірм. На Заході вони придбали форму корпорацій. Спостерігається постійне зростання їх числа і значущості в національній економіці, росте їх частка в загальному економічному обороті.
В даний час частка корпорацій у виробництві ВВП становить в Італії понад 50%, у США – понад 60%, в Японії – більше 70%.
Акціонерні товариства мають перевагами в порівнянні з іншими фірмами. Вони можуть залучати великі фінансові кошти.
Стати акціонером або вийти з акціонерного товариства досить легко, досить купити або продати акції. Якщо фірма банкрутує, то акціонери не несуть майнової відповідальності за діяльність фірми, а тільки втрачають кошти, вкладені в акції.
Корпорація може досить вільно розпоряджатися коштами акціонерів, при відсутності прибутку дивіденди можуть не виплачуватися.
Підрозділи великих корпорацій обмінюються товарами, фінансовими ресурсами і технологіями. Тут діє система ефективного планування, вивчається кон’юнктура світового ринку, стан світових фінансів, положення окремих великих економічних гравців, ціни на сировину і готові вироби.
Розрізняють два типи корпорацій.
Перший тип – це, як правило, гнучкі і динамічно розвиваються фірми, в яких цементуючим началом виступає взаимозависимая технологічність процесу. По вертикалі вони включають цілу мережу великих, середніх і дрібних фірм, залежних від них, але формально самостійних. Вони діють на базі довгострокових підрядних зв’язків. Приклади такої організації – це компанії автогігантів США.
Другий тип – це фірми з рисами диверсифікованої компанії, які мають багатогалузеві зв’язку, виходять за межі традиційного комбінованого виробництва.
Діяльність в такому комплексі здійснюється в самих різних сферах. Приклад такої корпорації – це компанії групи “Макдоналдс”.
Великі фірми можуть надавати серйозний вплив на уряди не тільки з метою отримання фінансової допомоги, а й проведення певного фінансово-економічного курсу, відповідного їх інтересам.
Вони в змозі успішно протистояти монополізму постачальників, встановлювати взаємовигідні зовнішні зв’язки, володіють високопрофесійним потужним апаратом управління, здатним здійснювати дорогі прогнозно-аналітичні роботи по всьому спектру економічної, соціальної, політичної та іншої тематики, питань довгострокового прогнозування.
Великим корпораціям легко знайти свої ніші на світових ринках. Вони в змозі власне ринкові відносини перевести в площину організаційно-економічних і керованих зв’язків.
Треба сказати, що діяльність менеджменту багатьох великих корпорацій і банків в попереднє десятиліття була спрямована на отримання максимальних прибутків без урахування громадських інтересів, що було однією з причин світової фінансово-економічної кризи.
Великі корпорації мають ряд недоліків.
1. Великі корпорації-монополісти, незважаючи на дії * законів про протидію монополізму, на ділі домагаються неконкурентних переваг (у тому числі у сфері цінової політики).
2. Банкрутство великих корпорацій в силу їх розмірів робить негативний вплив на всю національну економіку, в тому числі впливає на зростання безробіття. Так, світова криза почалася з банкрутства в 2009 р найбільших страхових агентств у житловій сфері США “Фанні мей” і “Фредац мак”, перекинулася на банківську систему США, а потім – на всю світову економіку.
3. Великі корпорації витрачають величезні грошові ре-; 1 сурси на апарат управління, бонуси керуючим і предста-. “Вітельскіе витрати.
4. У багатьох великих корпораціях у управлінського персо
налу поступово визріває ілюзія вічності їхньої фірми. Відповідно знижується пошук, новаторство, націленість на підвищення ефективності кожної ланки фірми. У результаті ж найбільша корпорація може не витримати жорстких вимог ринкової конкуренції. Наочний приклад – банкрутство “Дженерал моторі” і “Крайслер” у 2008 р, що не витримали натиску європейських і японських автомобільних компаній в умовах кризи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)