Агробіоценоз як штучне співтовариство організмів
Загальні уявлення про агробіоценозі. Агробіоценоз (від грец. Агрос – поле і біоценоз) – це сукупність організмів, що мешкають на землях сільськогосподарського, а також лісового користування, зайнятих посівами або посадками культурних рослин або деревних насаджень. Поля, на яких людина вирощує картоплю або капусту, пшеницю, жито, соняшник, а також сади і виноградники, в яких він розводить яблуні, груші, вишні, сливи, виноград – це приклади різних агробіоценозів (рис. 215).
Рослинний покрив в агробіоценозах, створюваний людиною, звичайно представлений яким-небудь одним видом або навіть сортом культивується рослини з кількома супутніми йому видами диких рослин, які стають бур’янами (рис. 216).
Вирощувані рослини і супутні їм бур’яни в агробіоценозі служать виробниками органічної речовини – продуцентами. Синтезовані ними органічні речовини і акумульована в цих речовинах енергія проходять по всіх харчових ланцюгах агробіоценозу (рис. 217).
Травоїдні тварини, які перейшли до харчування вирощуваними культурами, знаходять в агробіоценозах сприятливі умови і можуть сильно пошкоджувати культивовані рослини (рис. 218). Іноді в агробіоценозах виникають спалахи масового розмноження тварин-шкідників, наприклад клопа шкідливої черепашки на полях пшениці, колорадського жука на полях картоплі, метелики білявки капустяної – на полях капусти, польових мишей і полівок при вирощуванні зернових культур.
Таким чином, в агробіоценозі, як і в природному співтоваристві, комплекси організмів, що входять до його складу, характеризуються різними взаємовідносинами, у тому числі харчовими (трофічними) зв’язками, що утворюють харчові ланцюги. Разом з тим, видове різноманіття організмів у цих ланцюгах бідніше, ніж в біогеоценозах. Тому, в агробіоценозах ланцюгів харчування значно менше, і вони складаються з невеликого числа ланок (рис. 220).
Відмінності агробіоценозів від біогеоценозів. Агро-біоценози завжди створюються людиною на місці існуючих раніше природних біогеоценозів.
Комплекси організмів, крім культивованих рослин, в агробіоценозах, як і в природних біогеоценозах, формуються в результаті боротьби за існування і природного відбору. Однак людина, створюючи рослинам оброблюваних видів сприятливі умови зростання, пригнічує організми інших видів. Наприклад, при великій чисельності бур’янів і комах-шкідників люди використовують різні хімічні способи їх знищення (рис. 221). Для боротьби з бур’янами застосовуються гербіциди (від лат. Герба – трава і цаедо – вбиваю). Однак деякі особини бур’янів зберігаються і дають покоління, стійкі до цих отрутохімікатів.
Надалі доводиться підвищувати дози і використовувати більш сильнодіючі гербіциди. Вони накопичуються в грунті, всмоктуються корінням рослин, а потім передаються по харчових ланцюгах консументам, в тому числі і людині (рис. 222).
При використанні отрутохімікатів одночасно з рослиноїдних комахами гинуть і корисні для агробіоценозів комахи-хижаки і комахи-паразити. Тому при порушеннях балансу “хижак-жертва”, “паразит-хазяїн” часто відбувається масове розмноження деяких вижили комах-шкідників.
Зміна рослинного покриву в агробіоценозах, а при захисті врожаю та комплексу консументів, відбуваються з волі людини. Тому агробіоценоз – НЕ котра саморозвивається, а система, регульована людиною.
Агробіоценози як штучні спільноти сильно спрощені і нестійкі. З них людина постійно вилучає продукцію (врожай) одного або декількох видів культурних рослин – тоді вона не надходить у мережі живлення. У зв’язку з цим в грунті зменшується вміст органічних і мінеральних речовин, з’являється необхідність у постійному їх відшкодування. Для цього на поля людина вносить добрива і відновлює структуру грунту.
Біологічне значення агробіоценозів. Інтенсивна господарська діяльність людини веде до часткової заміни природних співтовариств на поверхні нашої планети агробіоценози. Зараз агробіоценози зайнято близько 10% площі поверхні суші, і вони щорічно дають 2,5 млрд т сільськогосподарської продукції.
Агробіоценози стали не тільки головними виробниками продуктів харчування для людей і кормів для сільськогосподарських тварин (рис. 223), але і все більш важливими регуляторами газового режиму атмосфери Землі. Тому для охорони навколишнього середовища важлива правильна, раціональна організація сільськогосподарських ландшафтів. Тільки такі агробіоценози здатні забезпечити максимальне засвоєння культурними рослинами вуглекислого газу з атмосфери. Це призведе до підвищення продуктивності агробіоценозів, т. Е. Зростання врожайності культурних рослин і ефективному використанню наявних у розпорядженні людства сільськогосподарських площ.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)