Агата Крісті
(15.09.1891 – 12.01.1976)
Англійська письменниця.
Детективні романи “Пуаро розслідує”, “Вбивство Роджера Екройда”, “Вбивство у” Східному експресі”,” Смерть на Нілі “,” Десять негренят “,” Готель Бертдрам “та багато інших. ін.; п’єси “Мишоловка”, “Чорна кава”, “Павутина”, “Неочікуваний гість”, “Вирок” та ін.
“Королева детективів”, “Королева загадок”, “Королева інтриги” … Таких почесних титулів була удостоєна письменниця, відома світу під ім’ям Агати Крісті. Навіть читачі, що відносяться до детективного жанру без особливого захоплення, визнавали: Крісті – це найточніший синонім величезною літературною популярності, яка рідко випадає на долю майстра слова, тим більше, якщо цей майстер – жінка.
Надзвичайну популярність англійської письменниці відображає і статистика: за приблизними підрахунками вже видано понад півмільярда примірників творів Агати Крісті; за даними ООН вона входить в першу десятку найбільш перекладаються авторів, її книги видані на 103 мовах.
Завдяки Агаті Крісті встановлений і своєрідний світовий рекорд театрального мистецтва. Її п’єса “Мишоловка”, яка увійшла в репертуар лондонського театру “Амбасадор” ще в 1952 р, стала однією з визначних пам’яток столиці Англії. Кількість подань вже перевалило за 15 тисяч.
А адже ні в дитинстві, ні в юнацькі роки Агата навіть і не думала про професії літератора, оскільки росла в буржуазній вікторіанської сім’ї, де письменство вважалося приємним проведенням часу і не більше того. І вже будучи всесвітньо відомою письменницею, Агата Крісті уникала публічних виступів, спілкування з пресою і старанно охороняла своє приватне життя від будь-яких посягань допитливих журналістів. Вона завжди залишалася респектабельної англійської дамою, стриманою, привітною і ввічливою.
Свої захоплюючі романи-головоломки Агата складала без особливих зусиль, “начебто мережива плела”, не вигадуючи якогось особливого оригінального стилю і не перевантажуючи сюжет філософськими роздумами. Але вона настільки майстерно вміла зацікавити читачів, що рідко хто відкладав книжку, не дізнавшись, чим же вона закінчиться. Можливо, секрет величезної популярності Агати Крісті в тому, що її книги ніколи не бувають нудні. Вона завжди писала про людей і для людей, захоплюючи, розважаючи і ненав’язливо повчаючи.
Народилася Агата Крісті Меллоуен (у дівоцтві Мері Кларисса Агата Міллер) 15 вересня 1891 в передмісті міста Торкі (графство Девоншир) в британській сім’ї середнього класу і достатку. Мері Клариссой дівчинку назвали на честь бабусі й матері, а ім’я Агата було приєднано вже перед хрещенням, з ініціативи матері. Але для рідних і близьких вона все життя так і залишалася Агатою.
У дитинстві вона не отримала систематичної освіти. Згідно звичаям тих років з нею, вихованої вікторіанської панянкою, вчителі завжди займалися тільки вдома. Агата дуже любила читати, благо в домашній бібліотеці вся англійська класика була під рукою, із задоволенням грала на мандоліні і фортепіано, непогано співала. Музику, особливо оперу, вона любила пристрасно і цю любов пронесла через усе життя. Вже в літньому віці на запитання журналіста, ким би вона хотіла стати, якби не займалася літературною творчістю, Агата Крісті, не замислюючись, відповіла: “Оперної співачкою”.
Агата росла сором’язливою, повільної, мовчазною і в якійсь мірі недорікуватою дівчинкою. Можливо тому їй було легше викладати думки на папері. Природна сором’язливість залишилася у неї на все життя.
У жовтні 1912 Агата Міллер познайомилася на одному з танцювальних вечорів з 24-річним військовим Арчібальдом Крісті. Це було кохання з першого погляду. Арчі через кілька тижнів зробив Агаті пропозицію, проте одружилися вони тільки в 1914 р До цього часу Арчибальд отримав диплом льотчика і почав службу в Королівському повітряному корпусі.
Під час Першої світової війни Агата, як і багато дівчат її кола, більше двох років безкоштовно працювала в госпіталі санітаркою, а пізніше стала ученицею фармацевта. Ученицею вона була здатною, що не раз довела згодом у своїх романах, де по ходу сюжету дія й застосування отрут описано цілком професійно.
Після закінчення війни подружжя Крісті оселилися в Ешфілд і зажили щасливим сімейним життям. У них народилася дочка Розалінда. Агата і Арчі дуже любили подорожувати, побували в багатьох країнах, а в 1922 р здійснили навколосвітню подорож.
У 1918 р несподівано для себе Агата написала свій перший детективний роман. Причиною стала суперечка між нею і старшою сестрою Медж, яка стверджувала, що написати детективну історію дуже складно, і Агаті це не під силу. Агата довела протилежне. Роман називався “Таємниче пригода в Стайлса”. Шість видавництв відкинули його, і насамперед тому, що їх бентежив автор – молода, нікому не відома жінка. І все-таки в 1920 р цей роман був виданий, але серед читаючої публіки пройшов непоміченим, було продано всього 2000 примірників.
Детективні історії Агаті складати сподобалося. До того ж у неї були всі задатки літератора – багата уява, невичерпна фантазія, легкий склад. Завзятість починаючої письменниці принесло свої плоди. У 1926 р до неї прийшов справжній успіх. Після публікації роману “Вбивство Роджера Екройда” Агата Крісті стає відомою і визнаною романісткою.
Однак 1926 приніс їй не тільки літературну славу, а й важкі особисті переживання. Її улюблений Арчі захопився іншою жінкою. Справа дійшла до розлучення, Агата злягла з нервовим розладом, що виявилися в короткочасній втраті пам’яті.
До повнокровного життя її повернуло все те ж завзятість і бажання писати. З кінця 20-х років вона майже щорічно публікує свої нові романи і в той же час багато подорожує. В одному з таких подорожей по Сходу в 1930 р в стародавньому місті Ур Агата познайомилася з археологом Максом Меллоуеном. Молодий чоловік настільки захопився Агатою, що тут же зробив їй пропозицію. Після довгих сумнівів, а вони були досить обгрунтованими (Макс був молодший Агати на п’ятнадцять років, до того ж у них було різне віросповідання), вона погодилася вийти за нього заміж. Вже у зрілому віці Агата, пояснюючи своє рішення пов’язати життя з людиною набагато молодше її, з чисто англійським гумором говорила: “Я вийшла заміж за нього тому, що чим більше я буду старіти, тим більше він буде мною цікавитися, адже він археолог”.
Цей шлюб виявився на рідкість щасливим. Агата і Макс прожили разом більше сорока років в любові та злагоді. Кожен рік, не рахуючи періоду Другої світової війни, подружжя їздили за кордон. В основному це були південно-східні країни, де Макс брав участь в археологічних розкопках. Комфорту Агата значення не надавала і була однаково щаслива і в наметі в пустелі, і в дорогому готелі. Адже писати вона могла скрізь. Їй не треба було ні письмового стола, ні кабінету. Під рукописи йшли і старі зошити дочки, і всілякі рахунки, і старі рецепти.
За визнанням самої письменниці, задуми майбутніх книг найчастіше приходили до неї у ванній, де вона розслаблялася в теплій воді. Для продуктивної роботи вона запасалася яблуками, так як вважала їх ще одним стимулом своєї творчості. Працювала Агата дуже плідно, випускаючи за романом (а то й два) на рік, приурочивши їх вихід, як правило, до Різдва. І за своє довге, більш ніж півстолітню творче життя вона написала близько 70 детективних романів, більше сотні оповідань. Дванадцять її п’єс поставлено на різних театральних сценах Європи. Вона пробувала писати і в інших жанрах. Під псевдонімом Мері Уестмекотт вона видала збірку віршів, кілька побутових романів, історичну драму про фараона Ехнатона.
Цікаво, що Агата Крісті, склав безліч кримінальних сюжетів, ніколи не вивчала і не збирала матеріали для своїх творів. Вона не мала справи з поліцією, не цікавилася злочинцями, які не вивчала юридичні документи, пов’язані з правопорушеннями. Невичерпна фантазія і уява підказували їй самі вигадливі й заплутані детективні ситуації, які з блиском розплутували два основних персонажа майже всіх її романів – досвідчений приватний детектив-інтелектуал Еркюль Пуаро і спостережлива, що володіє гострим аналітичним розумом провінційна літня дама міс Джейн Марпл. Завдяки таланту Агати Крісті ці герої приваблюють читачів не тільки своїм умінням розкрити саме заплутаний злочин, але і чисто людськими якостями. Непримиренні до лиходіїв і співчувати безневинним, вони ніби уособлюють собою одвічні моральні цінності, сенс яких полягає в тому, що добро має неминуче восторжествувати, а зло неминуче буде покаране.
Свого піку слави Агата Крісті досягла в 1971 р, в рік свого вісімдесятиріччя. День народження письменниці було урочисто відзначено в рідному Девоншире, в старому Торки, з пишним сімейною вечерею і величезним тортом з вісімдесятьма запаленими свічками. У цьому ж році вона була зведена в лицарське достоїнство, ставши кавалером ордена II ступеня Британської імперії з нагородженням відповідним Хрестом. В лицарі Агату Крісті присвячувала сама королева Єлизавета II.
Агата Крісті померла 12 січня 1976 у віці вось-сімдесяти шести років. Практично всі інформаційні агентства світу повідомили цю сумну звістку.
У книзі “Терра детектива”, де йдеться, зокрема, і про майстрів детективного жанру, є слова, які цілком могли стати некрологом неперевершеною “королеві детектива”: “Смерть не щадить нікого! Але якщо є загробне життя і рай в нагороду за радість, подаровану мільйонам, то саме в раю гідних з нас очікує Агата Крісті з новими незвичайними пригодами “.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)