Африка, природні зони материка
Природна зональність
Найбільшим природним комплексом планети є географічна оболонка.
Природний комплекс Землі неоднорідний як по вертикалі, так і по горизонталі, що виражається в вертикальної поясності і широтному наявності різноманітних природних зон на Землі.
Природна зона – це природний комплекс суші або Світового океану, витягнутий по широті і має подібні природні умови.
Існує цілий ряд факторів, що роблять свій вплив на формування природних зон.
Для природних зон, як складових географічну оболонку, характерний певний набір природних компонентів, що мають свої особливості.
Цими компонентами є:
- Кліматичні умови території Характер її рельєфу; Водні ресурси території; Грунтова структура; Рослинний і тваринний світ.
До кліматичних особливостей території належить її температурний режим, характер зволоження, властивості пануючих повітряних мас.
Критерій загального характеру рельєфу впливає на конфігурацію природної зони. Близькість океану або наявність течій біля берегів теж впливають на їх формування, але, дані фактори будуть другорядними.
Формування природних зон в першу чергу залежить від кліматичних умов, від кількості надходить сонячного тепла і світла, але їх назви пов’язані з характером рослинності, тому що яскравим компонентом будь-якого ландшафту є саме флора.
Рослинний світ виступає своєрідним індикатором, що відображає всі глибинні процеси формування природного комплексу.
В ієрархії фізико-географічного районування планети природна зона є найвищою сходинкою.
На карті природних зон Африки добре видно, що всі вони розташовані у вигляді поясів, що мають субширотное напрямок, тобто витягнуті із заходу на схід.
Іноді такий напрямок природних зон може бути порушено через особливості рельєфу даної території. На карті кордону між природними зонами показані дуже чітко, чого не може бути в реальній дійсності.
Кожна зона, практично досить плавно “переходить” в сусідню природну зону.
На стику двох природних зон утворюються прикордонні або перехідні зони, наприклад, на стику лісової і степової зон, утворилася перехідна лісостепова зона. На формування природних зон, таким чином, впливає безліч факторів, набір яких для будь-якої території будь то материк, країна, маленька область, буде однаковим.
На поверхні планети географи виділяють більше десятка великих природних зон, що змінюють один одного від екватора до полярних широт.
Природні зони материка
Оскільки Африка розташована по обидва боки від екватора і віддаляється від нього на тисячі кілометрів на північ і на південь, то на її території сформувалися різноманітні природні зони, витягнуті в основному із заходу на схід.
Виділяють серед основних видів зону вологих екваторіальних лісів, саван і рідколісся, пустель і напівпустель, вічнозелених лісів і чагарників.
В умовах жаркого і вологого екваторіального клімату на червоно-жовтих ферраллітних грунтах сформувалися вологі екваторіальні ліси. Одних деревних рослин в цій зоні налічується до 3000 видів.
Серед них залізне дерево, сандалове дерево, ебенове дерево, олійна пальма, каучуконоси, хлібне, кавове, мускатне дерево і ін. Ліани і орхідеї переплітають крони і стовбури дерев.
Багата і різноманітна фауна екваторіальних лісів, представлена не тільки людиноподібними мавпами.
В межах наземного ярусу мешкають дрібні копитні, окапі, карликові бегемоти, кістевухі свині. З хижаків можна зустріти леопарда.
З лісової підстилкою пов’язані змії, ящірки, терміти, землерийки. Характерними для вологого екваторіального лісу є такі комахи, як комарі, мурахи, а ось птахів у вологих лісах небагато.
На зміну змінно-вологим лісам приходять савани і рідколісся, де переважає трав’яний покрив.
Місцями можна зустріти самотні невисокі дерева або невеликі їх групи. У сухих областях сформувалися червоно-бурі грунти пустельних саван, а ближче до кордону з вологими лісами грунту червоні фералітні високотравними саван.
Трава в посушливий період вигорає, а дерева скидають листя. З приходом дощового періоду рослинний світ оживає.
Символом африканської савани є баобаб, крім нього ростуть зонтичні акації, мімози, деякі пальми.
У районах посушливих зростає алое, молочай.
Фауна саван представлена великою різноманітністю травоїдних тварин – антилопи, зебри, жирафи, слони, носороги, буйволи, бегемоти. Де є травоїдні, там є і хижаки – леви, гепарди, шакали, гієни. Грозою тварин і людини є крокодил.
Світ птахів теж різноманітний, тут мешкають нектарніця, птах-секретар, африканський страус, фламінго, ібіси, лелеки, марабу. Відома муха цеце, укуси якої смертельні для коней і великої рогатої худоби. У людини укус цієї мухи викликає сонну хворобу.
На північ від саван і рідколісся починаються тропічні пустелі і напівпустелі. Північну, широку частину материка займає Сахара, де величезні площі зайняті кам’янистими територіями, що чергуються з глинистими і піщаними. У деяких місцях Сахари накопичуються дюни і бархани.
Флора Сахари дуже бідна, а місцями позбавлена її зовсім. У кам’янистих пустелях поширені лишайники, солянки і полин – на засолених грунтах. Поблизу води розвиваються оазиси, з поширеною в них фінікової пальми.
Тварини – ящірки, черепахи, змії, добре пристосувалися до умов пустельного клімату і можуть обходитися без води досить тривалий період. Характерними є жуки, скорпіони, саранові, а на околицях зустрічаються леви та гієни.
Пустелями на півдні Африки зайнято узбережжі Атлантичного океану – пустеля Наміб.
В області Середземномор’я, на заході Африки сформувалася зона субтропічних жорстколистих вічнозелених лісів і чагарників. Рослини ростуть на каштанових грунтах в умовах жаркого літа і вологою теплу зиму.
На схід ця зона на рівнинах Північної Африки змінюється зоною субтропічних пустель і напівпустель.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)