Адміралтейство музею-заповідника “Поленово”
Садибну життя В. Д. Полєнов не уявляв собі без річки. Тому у Полєнових малася справжня річкова флотилія. Для її зимового зберігання спеціально побудували будиночок. В флотилію входили плоскодонки, кільові човни, одна була четирехпарная. Взимку в Адміралтействі невеликі човни ставилися внизу, на колосниках стояв “ЯІЛАТАН” (ім’я дружини Полєнова навпаки), що був гордістю всієї флотилії, і “підбори” – плоскодонки, схожі на Олонецькі.
Будівля Адміралтейства – це фахверковая конструкція із заповненням каменем, що має високу вальмовую покрівлю та слухові вікна. Зараз в будівлі Адміралтейства влаштовуються виставки сучасних художників, також можна побачити унікальну роботу В. Д. Полєнова – Діораму. Діорама являє собою прозору картину, яка була винайдена французьким художником Дагерром. Картину можна змінити, завдяки зміні напрямку світла ззаду або спереду. Василь Дмитрович вважав, що, змінюючи пейзажі, гори, марини, вулиці, відбувається щось, схоже на чаклунство.
Над створенням діорами Поленов почав з захопленням працювати вже в похилому віці – в сімдесят шість років. В результаті його творчості з’являлися одна за одною нові картини. Вони були досить різноманітні. Діорама складалася з кругосвітньої подорожі, яке починалося з берегів Оки: йде пароплав і глядачі, як би їдуть на ньому – спочатку при світлі дня, а потім увечері; потім поїзд днем йде через міст і приходить ввечері на станцію. Потім слідують картини Московського Кремля, галереї Ейдкунена, поїзд прямує по Німеччині, перед поглядом пропливають древні німецькі замки, Тангейзер, Вольфрам, Баварія, диліжанс, готель, Гете і Шиллер пішки. Потім – Венеція, Італія, Палац дожів днем, маскарад і гондоли – вночі. Неаполь, Рим, виверження Везувію, гори, Швейцарія, Сен-Бернар, Франція, Сена, Париж, собор Паризької Богоматері і феєрверк. Потім – знову повернення на батьківщину – до Росії: Україна, Крим, Чорне море, маяк. Потім – Босфор, кораблі і пароплави. Єгипет – в 6 полотнах, Палестина, Індія, Східна Азія, слони, Китай, ілюмінація, ліхтарики. У Північній Америці шлях проходить по Кордильерам, в Південній – по незайманому лісі, Амазонці… Повернувшись до Росії глядач потрапляє у губернію, потім він бачить Петербург, Анічков міст, Академію мистецтв, початок російської зими. Діорама закінчується новорічною ялинкою з дитячою веселістю.
Багато хто хотів мати у себе подібну діораму. Це зробити художнику зовсім не складно. Береться ящик, ззаду і спереду стінки виймаються, для створення ефекту денного і нічного освітлення кришка піднімається або опускається відповідно.
Полєнов працював над своїми картинами з ранку до вечора. Додому він повертався вже в сутінки – втомлений, але задоволений і з творчим піднесенням. Він сильно перейнявся ідеєю показати людям невідомі природні явища, подивитися на міста і країни. Робота над діорамою була завершена в 1920-х рр. Але до цих цього дивовижне видовище продовжує захоплювати відвідувачів музею-садиби художника.
В наші дні діорама збережена в меморіальному вигляді, лише світло огірків і гасової лампи, які використовував Василь Дмитрович, замінений на електричне світло. Текст, який пояснює картини, дуже близький до авторського тексту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)