Адміралтейська арка

Адміралтейська арка – значний будинок з п’ятьма наскрізними проїздами на самому початку вулиці Мелл, біля Чарінг-Кросс і Трафальгарській площі. Арка поставлена??на початку XX століття королем Едуардом VII в пам’ять про свою великої матері, королеві Вікторії. Місце для будівлі-монумента було обрано вдало: воно замикає перспективу, що відкривається від Букінгемського палацу і меморіалу Вікторії в бік Трафальгарській площі.

Проект споруди розробив в 1910 році архітектор сер Естон Уебб. Простору, щоб поставити арку окремо від інших будівель, тут не було, і Уебб з’єднав її із Старим будівлею Адміралтейства, яке називають ще просто “прибудовою”. Воно з’явилося в кінці XIX століття, коли Британія була лідером гонки морських озброєнь і Адміралтейство потребувало розширенні. Через це тісного сусідства арка і отримала свою назву, хоча насправді вона ніколи не мала відношення до флоту. Однак вона прикрашена скульптурними групами Навігації і Артилерії роботи Томаса Брока. До комплексу арки відноситься також і стоїть біля неї з боку Трафальгарській площі пам’ятник капітану Джеймсу Куку.

Арка була урочисто відкрита в 1912 році, король Едуард VII до цього дня не дожив. Велична споруда відразу стало церемоніальними воротами Лондона, важливою складовою частиною урочистого королівського маршруту, що веде до Букінгемського палацу. З п’яти наскрізних проїздів, обрамлених портлендського каменем, два великих призначені для автомобілів, два малих – для пішоходів. Середній же закритий позолоченими кованими воротами і відкривається тільки для королівського кортежу.

Внутрішні площі цього досить великої будівлі використовувалися по-різному: то як урядові офіси, то в якості соціального житла. Поступово арка приходила в занепад. Проте нещодавно вона була передана в оренду на 99 років іспанському інвестору, який планує розмістити тут шикарний готель.

В одному з “автомобільних” проїздів зі стіни на висоті двох метрів виступає кам’яний людський ніс. Існує кілька легенд: чи то це ніс Наполеона, закріплений тут в насмішку над малим ростом імператора, чи то запасний ніс для статуї Нельсона. Насправді ніс з’явився тут наприкінці XX століття, його зумів непомітно приклеїти художник Рик Баклі, що протестував таким чином проти практики відеоспостереження за громадянами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Адміралтейська арка