Адаптивна радіація приматів і освоєння ними простору

Починаючи з середини кайнозойської ери (25-6 млн років тому) клімат на Землі ставав все більш нестійким. Періоди потепління змінювалися періодами значного похолодання, причому кожне наступне похолодання було більш виразним в порівнянні з попереднім.

Похолодання зазвичай супроводжуються утворенням льодовиків на полюсах Землі в результаті конденсації водяної пари з атмосфери. При цьому в приекваторіальних зонах клімат стає більш сухим. Це відбивається і на змінах біогеоценозів: зони поширення вологих тропічних лісів зменшуються в розмірах, а савани, степи і напівпустелі розширюються. Цим пояснюється і періодична зміна видового складу екологічних систем. У вологих тропічних лісах біологічний прогрес спостерігається зазвичай серед дрібних ссавців, що мешкають на деревах, а на відкритих місцевостях процвітають більші наземні форми і дрібні, провідні риє спосіб життя.

У середині кайнозою процес бурхливої ​​адаптивної радіації торкнувся і загін приматів, в рамках якого виділилося надродина церков-пітекових, що харчуються листям, квітами і комахами – нижчих вузьконосих мавп – предків павіанів, макак і мавп, і гоміноі-дів, або людиноподібних мавп – більш великих форм, що харчуються переважно плодами дерев і тваринною їжею. Зменшення розмірів тропічних лісів призвело до скорочення кормової бази мавп. Дрібні, рухливі, швидко розмножуються церкопітеко-ші примати в умовах посилення конкуренції стали витісняти більш великих людиноподібних мавп з решти лісових екосистем.

Перші представники людиноподібних мавп (надродина Hominoidea) з’явилися в Африці близько 25 млн років тому. 16-17 млн ​​років тому ареал гоміноідов розширився за рахунок появи сухопутної перемички між Африкою та Євразією. Через неї вони заселили також Південну Європу та Азію. В Азії представники цієї групи дожили до наших днів (орангутанги і гібони), а в Європі вимерли близько 7 млн ​​років тому. В Африці в цей період також стався біологічний регрес цієї групи, до теперішнього часу дожили лише три африканських виду – горила, шимпанзе і карликовий шимпанзе (бонобо), але саме в цій частині ареалу гоміноідов виникли перші представники сімейства гомінідів (Hominidae), що ведуть до відокремлення людської лінії в генеалогічному дереві приматів 7-6 млн років тому до такого фактору середовища, як похолодання, приєднався ще один – почалося утворення Східно-Африканської рифтової системи – гігантського розлому земної кори з утворенням гірських хребтів, розташованих мерідіанально, і системи Великих Східно-Африканських озер: Рудольфа, Альберта, Вікторії, Танганьїки, Едуарда, Ньяса, МВАр та ін. Хребти відокремили Східну Африку від Західної і перекрили проникнення вологих західних вітрів в східному напрямку, зробивши Східну Африку ще сухішою і ізолювавши місцевих гомінідів в саванах і напівпустелях.

Горотворні процеси зазвичай супроводжуються вулканічною діяльністю: викидом в атмосферу радіоактивних елементів та інших мутагенних чинників хімічної природи, різкими температурними перепадами, низькочастотними механічними і звуковими коливаннями, що викликають стан стресу. Частота різного роду мутацій у організмів, що мешкають в даних умовах, при цьому різко зростає. Мабуть, саме тому перераховані Східно-Африканські озера характеризуються унікальною іхтіофауною: такого величезного видового і родового різноманіття ендемічних риб з сімейства Цихлид не зустрічається більше ніде за межами даної області. Можливо, що підвищений мутагенний фон поряд зі змінами кліматичних умов, що стали малосприятливими для перебування більшості приматів, поставили їх у цей час на грань вимирання, але жорсткий природний відбір на тлі високого рівня організації найбільш просунутих форм дозволив їм вижити, розмножитися і знову розселитися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Адаптивна радіація приматів і освоєння ними простору