13 грудня. День пам’яті Андрія Первозванного
Андрій Первозванний – один з учнів Христа, рідний брат апостола Петра. Первозванним Андрія звуть тому, що він став першим з покликаних учнів Ісуса, раніше інших зробився послідовником Христа. Обидва брата були простими рибалками. Андрій ще в юності прийняв рішення присвятити себе Богові і навмисно відмовився від шлюбних уз. Зачувши про те, що на річці Йордань проповідує Іоанн Предтеча, Андрій залишив свої мережі, все кинув і пішов до нього в учні. Одного разу Іоанн вказав йому на Ісуса і сказав, що це і є Месія. Тоді Андрій залишив Предтечу і пішов за Спасителем. Він і брата свого привів до Христа. Але брати не відразу залишилися з Ісусом. На якийсь час вони повернулися додому і продовжували заробляти на прожиток риболовлею. В один із днів повз озера проходив Господь, побачивши братів він покликав їх: “Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей”. Вони почули заклик і більше Христа не покидали до кінця його земного життя. Андрій Первозванний бачив і хресну смерть, і Воскресіння, і Вознесіння Господа. Він став одним з апостолів, що знаходяться на Оливній горі в момент, коли Христос їх благословив і вознісся на небо, а на учнів зійшов Святий Дух, який подарував їм небувалі таланти: пророкувати, говорити на різних мовах про християнство, зцілювати і навіть іноді воскрешати із мертвих.
На рахунку святого Андрія з добрий десяток випадків воскресіння людей, а то й більше. Після зішестя Святого духу апостоли кинули жереб – кому в якій стороні проповідувати. Андрію попалися країни, розташовані вздовж чорноморського узбережжя, північ Балканського півострова і Скіфія, де значно пізніше була утворена Київська Русь. Шлях Андрія був важкий. Він звертав язичників до Христа, долаючи всілякі перешкоди – відчував гоніння, страждання, нужду і муки, йому не вірили, його проганяли і піддавали тортурам. Але це не зломило апостола, міцного у своїй вірі. За легендою, Андрій Первозванний, просвіщаючи по дорозі людей щодо християнського вчення, дістався до місця, на якому нині стоїть Київ. Сказав, що тут буде велике місто. І на одній з київських гір встановив хрест – провісник майбутнього прийняття істинної віри. Загинув святий Андрій в Патрах, приблизно в 62 році після Різдва Христового. Місцевий правитель Егеат схаменувся, коли багато жителів Патр увірували в Сина Божого. “Непорядок”, – подумав він і засудив Андрія до розп’яття на хресті. Причому розпорядився розіп’яти апостола таким чином, щоб продовжити його страждання. Андрія прив’язали до хреста у вигляді букви Х (звідси назва “андріївський хрест”), що не вбиваючи ні в руки, ні в ноги цвяхів, щоб людина якомога довше залишався в живих і відчував муки. Апостол не плакав, не кричав і не просив пощади. Він невпинно молився. У мить, коли його душа відділялася від тіла, нез’ясовний небесне світло осяяло хрест. У його сяйві святий Андрій Первозванний відійшов у Царство Боже. У народі апостол Андрій шанується як покровитель шлюбу, моряків, рибалок, і як уособлення чоловічого початку. Ім’я “Андрей” з грецької перекладається як “чоловік, мужній”.
Прикмети та повір’я
– На Андрія не можна було шити і пекти хліб. Ніч, що передує дню пам’яті, в народі звуть “Андріївський” – за повір’ями в цю ніч дівчатам і хлопцям у сні є образи їхніх майбутніх других половинок. Аналогічно, як і на Катерини, під подушку складали різні предмети і просили судженого “причесати, напоїти, здатися” і т. д. Увечері юні спокусниці ворожили, використовуючи в основному методи святочних пророкувань – вважали дрова в оберемку, заглядали в дзеркало, пускали на воду половинки горіхів і пр.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)