10 Заповідей – БІБЛІЯ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ
(Вихід 20:3-17)
1. І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:
2. Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
3. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
4. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.
5. Не вклонявся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвергах поколіннях тих, хто ненавидить Мене,
6. і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
7. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.
8. Пам’ятай день суботній, щоб святити його!
9. Шість день працюй і роби всю працю свою,
10. а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.
11. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
12. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
13. Не вбивай!
14. Не чини перелюбу!
15. Не кради!
16. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
17. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!
Переклад Івана Огієнка
10 Заповідей
(Вихід 20:2-17)
2. “Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі.
3. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене.
4. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах.
5. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене,
6. і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.
7. Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно.
8. Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його.
9. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє.
10. День же сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі.
11. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його.
12. Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі.
13. Не вбиватимеш.
14. Не чужоложитимеш.
15. Не крастимеш.
16. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого.
17. Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму…”
Переклад Івана Хоменка
Працюємо з текстом
1. Дайте визначення поняття “заповідь”,
2. Для чого потрібно знати заповіді?
3. Які заповіді стосуються обов’язків людини до Бога? Прокоментуйте їх.
4. У якій заповіді стверджується ідея єдинобожжя?
5. Чому Біблія забороняє вимовляти ім’я Бога марно?
6. Які заповіді стосуються любові до ближнього?
7. Як ви розумієте заповідь “шануй батька твого і матір твою”?
8. З якої заповіді випливає, що життя – то святий дар Божий?
9. Чи можна вбити словом? Наведіть приклади
10. Навіщо потрібно зберігати чистоту думок і бажань, говорити правду? Дайте відповідь, опираючись на текст 10 заповідей.
11. Яких сфер життя стосується заповідь “Не вкради”?
12. Які цінності стверджуються в заповідях Божих?
Новий Заповіт. Поява Ісуса Христа, сина Божого, розділяє Старий і Новий Заповіти.
Книги другої складової частини Біблії створювалися протягом I-II ст. н. е. в умовах соціального ладу Римської імперії. Усі вони перекладені з грецької мови. До складу Нового Заповіту входять 27 книг: чотири Євангелія (у пер. з грец. – “добра звістка”), “Дії апостолів”, 21 Послання апостолів. Закінчується Новий Заповіт книгою пророчою – “Об’явлення Івана Богослова” (або “Апокаліпсис”).
У Новому Заповіті розповідається про життя, вчення, чудеса, смерть і воскресіння Ісуса Христа, про діяльність його дванадцяти найближчих учнів – апостолів, а в завершальній книзі “Апокаліпсис” символічною мовою йдеться про останні часи людства, про кінець світу, “страшний суд” над живими і мертвими, про війну за душу людини – Армагеддон, про Небесне місто Єрусалим, про другий прихід Христа на землю уже як Царя Небесного Царства. Своєю загибеллю Христос викупив на хресті гріхи роду людського і встановив новий союз (заповіт) з Богом всього людства, а не тільки єврейського народу, як в Старому Заповіті. Життя та проповіді Ісуса Христа стали одним з поворотних моментів людської історії. Акцент новозавітної християнської історії ставиться на внутрішню природу людини. Христос закликав повернутися до витоків – до принципів життя, істинної любові до Бога і ближнього. А це початок витоків всіх провідних релігій світу.
Автори Нового Заповіту (євангелісти Матвій, Марк, Лука, Іван, апостол Павло) володіли великим літературним, ораторським даром. У яскравій образній, притчовій формі вони розкрили основи новозавітного вчення. Особливо захоплює світ таємничих і багатозначних символів четвертого Євангелія – від Івана, молодшого і улюбленого учня Христа.
Євангельські притчі Ісуса Христа – це перлини моральності, наука для людства, невичерпне цілюще джерело християнської моралі, звідки людина може брати взірець для наслідування, який є цементом життя, досконалістю. Так, у “Притчі про сіяча” говориться про роль слова – зерна, яке потрапляє у різне середовище. Зерно – це Слово Боже, земля – це люди, які його чують і виконують, сіяч – Христос. Тільки те слово-зерно, яке потрапить на добрий грунт (у добру душу), принесе багатий врожай.
“Притча про блудного сина” розповідає про блукання меншого сина по світу. Це своєрідний іспит совісті. Герой притчі має жаль за свої поневіряння з любові до батька, а не через втрачене майно і голод на чужині. Основна думка притчі: визнай свою провину, попроси вибачення – і ти отримаєш прощення.
Новий Заповіт дав світовій літературі ідеї (Христова любов до ближнього, непротивлення злу насильством), систему образів (Ісус Христос, Богоматір, апостоли, Іоанн Хреститель, Понтій Шлат, Юда, Марія Магдалина, Віфлеємська зірка, хрест, волхви тощо), жанрові зразки (притча, бачення, проповідь, послання), сюжети (народження, хрещення, розп’яття, воскресіння, явлення Христа, доля апостолів), образ мислення, мову, якій наслідувати не тільки релігійні, а й світські письменники.
Притча – короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, мета явного викласти духовні чи моральні істини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)