1 листопада. Хелловін: між двома світами
Близько десяти років тому до нас завітав гість з далекої Америки – свято Хеллоуїн. Його назва перекладається з староанглийского мови як “Вечір святих”, а незмінними атрибутами є гарбуз із прорізами у вигляді очей і рота, відьма на мітлі і чорна кішка. Де логіка? Що об’єднує святих і нечисть? Виявляється, відбулося злиття традицій древніх кельтів і католицького Дня всіх святих. Колись на території нинішньої Великобританії і північної Франції жили кельти. Будучи хліборобами, вони відзначали чотири свята, пов’язаних з урожаєм і порами року. Один з них символізував закінчення збору врожаю і привітав початок зими (прототип Нового року). Він отримав назву Самхейн (або Самайн). За легендою, всю зиму бог Сонця перебував у полоні у грізного князя тьми і володаря мертвих Самхейна (зима вважалася “темним” часом, а літо – “світлим”). Кельти вірили, що наступ кожного нового сезону ще більше истончает і без того тонку грань між земним і потойбічним світами. А так як Самхейн був останнім святом в році і уособлював завершення старого року і прихід нового, розмита грань між світом життя і смерті в цей період зовсім зникала. Духи, привиди, феї, тролі та інші піддані князя тьми Самхейна спускалися на землю. Щоб захиститися і обдурити злі сили, люди самі прикидалися “злом” – вбиралися в костюми, які, на їх думку, носила нечисть. Кельти думали, що якщо темні сили візьмуть ряженого “за свого”, то вони не заподіють йому ніякої шкоди. У таких маскарадних одежах простий люд ходив по домівках, просячи їжу для заспокоєння нечистої сили. Після завоювання кельтських земель римлянами, свято скасований не був. З волі випадку він збігся з римськими торжествами на честь Помони, богині рослин, і продовжував відзначатися з розмахом. У IX столітті на цих територіях поширилося християнство, але язичницькі традиції в народі раніше залишалися. Тоді Папа Григорій III прийняв рішення перенести святкування католицького Дня всіх святих з 13 травня на 1 листопада. Однак вийшло не зовсім так, як сподівався святий отець. Стародавні обряди Самхейна не зникли, а переплелися з традиціями святкування Дня всіх святих. І в ніч з 31 жовтня на 1 листопада ряджені, як і в минулі часи, стукають у двері з вимогою: “Пригощай, інакше пошкодуєш!”
Головний символ Хеллоуїна – гарбуз, вірніше “гарбузова голова”, вирізана з помаранчевого овочу страшна пика. Про неї теж ходять легенди. За однією з них, король Британії на ім’я Бран Благословенний приніс власну голову в жертву, щоб захистити народ – він наказав після своєї смерті зарити його голову на пагорбі (місце, де зараз стоїть Лондонський Тауер), щоб відбити вторгнення ворогів і врятувати британські землі від війни. За іншою легендою, “гарбузовий ліхтар” придумав ірландський коваль (або фермер) Джек. Він був скупий і хитрий, любив азартні ігри і зумів двічі обдурити самого диявола. Люцифер був змушений ще за життя Джека дати клятву, що не забере його душу в пекло. Але й дорога в рай нерозкаяних грішників була закрита. Участь Джека – вічно поневірятися по світу, освітлюючи собі шлях ледь тліючим вуглиною, захованим від негоди у звичайній гарбузі.
Примітно, що слов’яни 1-2 листопада відзначали своє свято, важливим атрибутом якого теж була гарбуз. Йдеться про свято Осінніх Дідів – дні поминання предків, шанування покійних. “Діди” – це душі предків, що відлетіли в Ирій, світ мертвих. На столі обов’язково була присутня гарбузова каша як символ останнього врожаю, уособлення сімейного благополуччя і “ситого” столу. Нею ласували “на щастя, здоров’я і багатство”. Якщо в будинку свекруха і невістка не могли знайти спільну мову, їх суперечка дозволяли за допомогою гарбуза. Заносили в будинок найкрупнішу гарбуз, розрубували навпіл і обидві жінки руками виймали серцевину. Потім кожна перераховувала свої зерна-насіння. У кого насіннячок більше, той і правий. Але частіше до гарбузового обряду справа не доходила – невістка добровільно віддавала кермо влади свекрухи: хто старший і довше пожив, той мудрішими.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)